Був ясний весняний день. Веселе сонечко грайливо виглядало із-за білих хмаринок і лагідно посміхалося всім перехожим. Після довгої холодної зими воно ніжно зігрівало землю. Природа прокидалася. Великі кучугури снігу враз почорніли. Звідусіль потекли струмки талої води, утворюючи великі калюжі. Дітвора висипала на вулицю і щасливо бовталась у холодній воді. Добре було тому, хто мав високі гумові чоботи, вони могли заходити туди, де глибше.
Сашко вийшов зі школи після останнього уроку. Додому не хотілося. Він пам’ятав, що сьогодні планував підтягнути математику, і мама просила його прибрати свою кімнату… Але мама працює до сімнадцятої години, вона не побачить о котрій годині син повернувся зі школи. Доки Сашко роздумував, чим зайнятися, його помітили однокласники. Миколка запропонував пускати паперові кораблики. Сашко погодився. Скільки часу вони бавилися, важко сказати. Зупинилися тоді, коли побачили, що одяг і взуття промокли до нитки. Микола запропонував піти до нього додому, щоб висушити штани та куртки. У нього є нова настільна гра. Друзі зможуть познайомитися з нею.
Сказано – зроблено. Доки сушився одяг, учні спілкувалися, бешкетували. Ненароком розсипали мамині голки. Почали шукати їх на килимку поміж стільцями. Зібрали ніби усі, та через деякий час Сашко наступив на килимок і відчув гострий біль. Малесенька голочка майже повністю зайшла в ногу. Миколка знайшов щіпчики і акуратно дістав її. Після цього Сашко пішов додому. Нога боліла, але йти ще можна було. Вирішив мамі нічого не говорити.
На другий день нога стала боліти ще дужче. Терпів! Надіявся, що пройде! Через тиждень він уже не міг ходити і в усьому зізнався мамі. Приїхала швидка, завезла до лікарні. Виявилося, що невелика частина голки залишилася в нозі. Спасло нашого героя те, що вона застрягла між кістками біля п’яти. Терміново стали робити операцію. Хірург доклав багато зусиль, але дістати голку не зміг. Коли зовсім втратив надію на успішний кінець, вийшов на коридор до мами і поросив молитися. Без Божої допомоги не обійтися.
Запрацювали телефони. Молитовна група з семи чоловік вознесла свої молитви, щоб Господь втрутився в цю ситуацію і допоміг спасти Сашка.
Сталося чудо! Голка вже в руках у лікаря. Дивний наш Бог! Він завжди допомагає тим, хто до Нього звертається і просить захисту. Коли Сашко виписувався з лікарні, хірург подарував йому коробочку, в якій на маленькому клаптику вати лежала злощасна голка.
- Це тобі на згадку, щоб пам’ятав, чим закінчується неслухняність, і якою ціною спасає Господь!
Вдома мама відкрила Біблію, обняла сина і прочитала золоті слова: «… до Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!» Пс. 49:15. Після цього вони щиро подякували Господу за дароване спасіння.
Коли Сашко одужав, прийшов у недільну школу і засвідчив усім, який Добрий наш Господь. А ще він зрозумів, що потрібно слухатися дорослих і виконувати свої обіцянки. Обіцяв мамі, що після уроків прийде додому – потрібно було йти додому. Неправду можна не тільки говорити, її можна творити мовчки. Бог виправив ситуацію. Нехай Його Святе Ім’я буде прославлене навіки віків!
«Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!» Пс.105:1
Лидия Гапонюк,
Турция, Стамбул
Пишу стихи, прозу. Родилась в Украине, живу в Стамбуле.
Прочитано 413 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Керри блю - II. - Марина Н. Эта истоия не выдумана. Она действительно имела место в моей жизни. И я решила поделиться ею с вами.
(В слове "рванулася" нет ошибки, оно написано таким образом для рифмы).
На западной окраине - Николай Погребняк Во всякие исторические эпохи детство было счастливой порой познания мира и буйства фантазии, порой разнообразнейших увлечений. Но если увлечения не приносят радость и пользу для души, то потом и вспомнить нечего.
Проповеди : Нужна ли Православию защита... (Часть вторая) - Сергей Сгибнев Автор не принадлежал ранее к пастве Российской Православной Церкви. И, каюсь перед Господом и в первую очередь - перед Православными Христианами, сам допускал в их адрес "иронические" (если не сказать больше)высказывания. Господу было угодно, чтобы автор соприкоснулся с православным священником Отцом Геннадием из Енисейска. Все мое "мировоззрение" перевернулось. Я понял - насколько был невежественен. И еще понял - насколько милостив наш Господь! Православие имеет ТЫСЯЧЕЛЕТНЮЮ историю. И за это время накопило и огромный опыт, и, чего греха таить - достаточное количество ошибок. Что-то с вами будет лет через десяток - другой, сегодняшние «протестанты», имеющие историю всего лишь несколько лет?!? Павел говорил: "Посему, кто думает, что он стоит, берегись, чтобы не упасть" (1Кор.10:12).
Многие думали "... в сердце своем: "взойду на небо, выше звезд Божиих вознесу престол мой и сяду на горе в сонме богов, на краю севера" Ис.14:13). Где они сегодня?
Благодарен Господу за Его милосердие и терпеливую мудрость. Сегодня я в Его Доме! В Том Доме, о Котором написано, - И врата ада не одолеют Ее, - в Его Церкви!!!
