Когда в ночи идут дожди
И растворяют пыль дневную;
И, светом тусклым, фонари
Осветят каплю дождевую,
Звучит вокруг капели трель
И льётся тихо безмятежно,
Открою я у сердца дверь.
Пусть небо прикоснётся нежно.
Я слышу музыку дождя,
Когда стучит в окно, по крыше,
Когда стихают звуки дня
И сердце звуки неба слышит,
Когда у каждой капли песнь,
Что где-то наверху создали;
И в ней, о небе дивном, весть
В дожде, на Землю, нам послали.
Обычный дождь идёт, шумит;
И капли реки наполняют.
А в нём, к душе, призыв звучит.
О небе ей напоминают.
Послушать дождь и не забыть
О чём он шепчет среди ночи.
Для нас, он с неба будет лить,
Чтобы сказать: “Нас любят очень!”
Закон небес, чтобы дожди
С лучами солнца приходили,
И, прошептав нам о любви,
Их снова в небо возносили.
Пусть песнь дождя найдёт душе,
Что где-то в жизни потеряла
И, в дождь, с дождём наедине
На небо взоры поднимала
Я слышу музыку дождя,
Когда стучит в окно, по крыше,
Когда стихают звуки дня
И сердце звуки неба слышит,
Когда у каждой капли песнь,
Что где-то наверху создали;
И в ней, о небе дивном, весть
В дожде, на Землю, нам послали.
Вячеслав Переверзев,
USA
Родился в Украине, на Донбассе, г. Горловка. Другой сайт: http://stihi.ru/avtor/slavyan68
Прочитано 6217 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.