Под игривую, под вьюгу –
В снежном вальсе – завирухе,
По Подолу прогуляюсь
И Андреевским пройду …
Заблужусь, пойду по кругу,
Поздороваюсь за руку
С Львиным сердцем, улыбаясь,
Храм Андреевский найду …
В этой снежной круговерти,
Все сугробы и сугробы …
И стоят без шапок только
Наши братцы – фонари …
Все запрятались под снегом -
Улицы, дома, дороги …
Со Святой княгиней Ольгой
Ждут Рождественской Зари!
Ах, нахальные снежинки, так и лезут целоваться,
Обнаглели и стремятся все попасть за воротник….
Вот веселые игринки, им бы только петь, смеяться,
В хороводе покружиться, как их дядька – Снеговик …
Крепенький такой, степенный, и танцует неуклюже,
С красным носом от мороза, завирухи иль пурги …
Пусть сильней крепчает стужа, красит нос и сильно вьюжит …
Веселей снежинок танцы – Года Нового шаги!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
