Настал чудесный зимний день.
И выпал снег, он разукрасил
Деревья все на свет и тень,
И это стало словно праздник
Вне красных дат календаря -
Обычный день стал необычным
И так во Львов пришла зима
И общим стало то, что лично.
А если ты не посвящен
В живую благодать природы
И в самовыраженье крон
На синем фоне небосвода,
И в гулкий и хрустальный звук
Среди торжественности тихой,
Что усиляет всякий стук,
И каждый голос будто свыше
Звучит, будь то кряхтит мотор,
Или детская скрипит коляска,
Иль лай собак наперекор -
То не понять, что жизнь, как сказка,
Где каждый встреченый предмет,
Тем снегом породнившись с небом,
Включается в его сюжет
И быль становится как небыль.
Но я не верю, что поэт
Всего лишь скромный небожитель,
Поэт по сути - тот же снег,
Что на земле творит обитель
Небесных тайн и его взгляд
Небрежно брошенный, случайно
В себе содержит некий клад,
Что приближает эту тайну.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
