Господи, прошу меня послушай
Утомила я печалью душу
Вся в лохмотьях зависти и лжи
Тяжело по жизни мне идти
Дай мне силы искупить свой грех
Я хочу бежать и скрыться ото всех
Боль оплакать, раны залечить
Только так смогу я дальше жить
Все пройдет, пройдет и это
Точно знаю, точно знаю.
Лишь глоток дневного света
Я оттаю, я оттаю
Лишь глоток, немного света
Я оттаю, я оттаю
Силы я возьму внутри себя
Господи, ты не оставь меня
По кусочкам, как в игре одной
Я должна вернуться, но другой
Знаю, не бывает в жизни просто так
Это мне по жизни испытанье
Знаю выдержу, не знаю как
И в душе наступит процветанье
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
